Згідно з пунктом 21 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (із змінами), якщо застрахована особа працює за сумісництвом, допомога по тимчасовій непрацездатності здійснюється за місцем роботи за сумісництвом на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Якщо сумісництво оформлено на одному підприємстві, то не потрібно робити окремі розрахунки для оплати лікарняного листка за різними місцями роботи. Розрахунок середньоденної заробітної плати здійснюється, виходячи із загальної нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді та кількості відпрацьованих у ньому робочих днів за основним місцем роботи.

Відповідно до норм ст.21 КЗпП (Кодекс законів про працю України) працівник має працівник має право укласти трудовий договір з кількома роботодавцями одночасно, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Місце роботи, де ведеться трудова книжка працівника, вважається основним, а решта-роботою за сумісництвом.

Так, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу і її розмір не обмежується.

В Законі України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 № 2240 (із змінами) (далі – Закон № 2240), надаючи застрахованим особам право на отримання допомоги з тимчасової непрацездатності, у ч.1 ст. 51 Закону № 2240 говорить, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Це означає, що листок непрацездатності оплачується окремо за основним місцем роботи, і окремо – за сумісництвом.

Для розрахунку середньої заробітної плати для виплати лікарняного береться період роботи за попередні шість місяців роботи перед настанням страхового випадку (непрацездатності). Якщо працівник працює менше шести місяців, то до розрахунку беруться повні календарні місяці. Якщо ще жодного повного календарного місяця не відпрацьовано, то до розрахунку береться фактично відпрацьований період.

Оскільки тепер листок оплачується окремо за кожним місцем роботи, то можлива ситуація, коли розрахунковий період не збігатиметься. Наприклад, за основним місцем це буде шість місяців, а за сумісництвом – три або навпаки. Відповідно, кожне підприємство має брати до розрахунку заробітну плату за свій період. Однак, слід враховувати наступне:

щомісячна сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати за розрахунковий період за основним місцем роботи та за сумісництвом, не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески. Це 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

 

Спеціаліст Головного управління юстиції в області ОЛЕНА Ратушняк