Один із показників цивілізованої правової держави - захист інтересів та охорона прав усіх її громадян, у тому числі й тих, які повернулися з місць позбавлення волі.

Особи, які були засуджені, відбували покарання та повернулися з місць позбавлення волі, як і всі громадяни України, мають конституційні права і свободи.

Особи, які звільнилися з місць позбавлення волі, мають довідку про звільнення, яка є документом, що засвідчує особу. Однак основним юридичним документом України, що посвідчує особу власника, є паспорт.

В осіб, узятих під варту, а також засуджених до позбавлення волі, паспорти вилучаються органами дізнання чи попереднього слідства. Вилучені паспорти заносяться до протоколів обшуку чи виїмки.

Паспорти заарештованих надсилаються разом із кримінальними справами за підсудністю і повертаються власникам під розписку в разі їх звільнення з-під варти. Якщо паспорти вилучені не були, судовими органами на повідомленнях про вирок, який набрав законної сили, проставляються відповідні відмітки. При звільненні з-під варти чи від відбування покарання паспорт повертається його власникові. При звільненні засуджених з місць позбавлення волі паспорти повертаються їм під розписку , про що робляться відмітки на зворотному боці копії довідок про звільнення.

Особам, звільненим з місць позбавлення волі, якщо вони до засудження не мали паспортів або останні не вилучались і до особових справ приєднані не були, паспорти видаються після прибуття їх до місця проживання, вказаного в довідках про звільнення, незалежно від вирішення питання про їх прописку в даній місцевості.

Відповідно до ст. 65 Житлового кодексу України за особами, в разі взяття їх під варту або засудження до позбавлення волі, зберігається житлове приміщення на весь строк їх перебування під вартою або знаходження в місцях позбавлення волі. А якщо в будинку чи квартирі не залишилися проживати інші члени родини , їхнє житло може бути надане за договором оренди або найму іншим громадянам у встановленому законом порядку до звільнення з-під варти або відбуття ними покарання.

Відповідно до ст. 5 «Додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення» Закону України «Про зайнятість населення», держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, в тому числі і особам, звільненим після відбуття покарання, шляхом створення додаткових робочих місць, спеціалізованих підприємств, організації спеціальних програм навчання. З цією метою місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, до 5% загальної кількості робочих місць за робітничими професіями. А в разі відмови в прийомі на роботу таких громадян в межах встановленої квоти з підприємств стягується штраф.

Звільненим особам забезпечується надання медичної допомоги за місцем проживання або за місцем реєстрації у порядку, передбаченому законодавством.

Особи, які на момент звільнення потребують стаціонарної медичної допомоги, направляються до закладів охорони здоров’я на підставах і в порядку, передбачених законодавством.