Корупція споконвічно була однією з найболючіших соціальних хвороб будь-якого суспільного організму: вона є, по суті, таким же давнім явищем, як і сама влада. Утім, ознакою усіх розвинених цивілізацій було суттєве зменшення рівня корупції в усіх державних органах і, відповідно, - її розповсюдження відчувалось у менш розвинених суспільствах. Корупція – це соціальноправове явище, яке охоплює як протиправні, так і аморальні проступки. Корупція, будучи явищем похідним від негативних особистісних рис, виступає все ж проблемою суспільного масштабу. І тому шлях до подолання цього негаразду лежить через площину перетворень у публічній сфері, у тому числі через сувору регламентацію відповідальності правопорушників та створення інших юридичних передумов недопущення корупційних дій.

Протидія корупції – це будь-яка діяльність у сфері соціального управління, що спрямована на зменшення можливостей для корумпування суспільних відносин, забезпечення верховенства права, реалізацію інших принципів права, сприяння розвитку демократичного суспільства та утвердження правової держави.

Питання боротьби з корупцією є сьогодні надзвичайно актуальними для нашого суспільства. З метою запобігання та протидії корупції в публічній і приватній сфері суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11.06.09 № 1506-VІ (далі – Закон).

Статтею 2 зазначеного Закону одними з суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення є державні службовці, зокрема, управліннь юстиції, відділів державної виконавчої служби, реєстрації актів цивільного стану та спеціалісти державних нотаріальних контор проти яких здійснюють за-ходи щодо запобігання та протидії корупції безпосередньо керівники відповідних органів та їх структурних підрозділів.

Законом конкретно обумовлені обмеження, що спрямовані на запобігання та протидію корупції, зокрема:

            використовувати своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб;

            займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом;

            входити, у тому числі через інших осіб, до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання при-бутку, якщо інше не передбачено законом;

            відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інфор-мацію.

Однією з вимог Закону є те, що фізичним та юридичним особам забороняється здійснювати фінансування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, у тому числі надавати їм матеріальну та/або нематеріальну допомогу, безоплатно виконувати роботи, надавати послуги, передавати кошти та інше майно, крім випадків, передбачених законами.

Державним службовцям забороняється приймати подарунки, крім таких, що відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність та їх ціна не перевищує розміру однієї податкової соціальної пільги.

Одним із проявів корупції є так звана «родинність». Державні службовці не можуть мати в безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосеред-ньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Відповідно до Закону особи, які претендують на зайняття посад, пов'язаних з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, підлягають спеціальній перевірці, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.

Спеціальній перевірці підлягають відомості про:

1) притягнення особи до кримінальної відповідальності та відповідальності за корупційні правопорушення;

2) достовірність інформації про доходи, їх джерела та зобов'язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, щодо особи, яка претендує на посаду, та близьких їй осіб;

3) наявність у особи та близьких їй осіб корпоративних прав;

4) особу, яка претендує на зайняття посади, у тому числі про стан її здоров'я, освіту, наявність наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.

Спеціальна перевірка проводиться у п'ятнадцятиденний строк за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади.

У разі відсутності зазначеної згоди питання щодо такої кандидатури не розглядається.

Законом також передбачається фінансовий контроль, зокрема державні службовці зобов'язані подавати відомості про майно, доходи, витрати, зобо-в'язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, у порядку та обсягах, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами.

Державними службовцями повинен дотримуватись відповідний кодекс поведінки, зокрема, загальні вимоги до їх поведінки, якими вони зобов'язані керуватися під час виконання своїх службових повноважень, підстави та порядок притягнення до відповідальності за порушення цих вимог встановлю-ються законом.

Законом передбачається проведення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення.

Результати антикорупційної експертизи підлягають обов'язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання відповідного нормативно-правового акта. За ініціативою фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.

Проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів та оприлюднення її результатів здійснюються за раху-нок відповідних фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством.

В заходах щодо запобігання та протидії корупції можуть приймати участь об'єднання громадян та їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни.

Об'єднанню громадян, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб'єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції, та основних напрямів їх діяльності.

Спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції в межах відповідного адміністративно-територіального утворення та в державі в цілому зобов'язані оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

Особи, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, перебувають під захистом держави.

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» передбачені наступні види відповідальності:

- кримінальна;

- адміністративна;

- цивільно-правова;

- дисциплінарна.

Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Закон передбачає також, що шкода, завдана державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягає відшкодуванню в установленому законом порядку.

Нормативно-правові акти, рішення, прийняті внаслідок вчинення корупційного правопорушення, відповідно до вимог Закону, можуть бути скасовані, або визнані незаконними в судовому порядку. Правочин, укладений внаслідок корупційного правопорушення, є нікчемним.

Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення, які зазнали моральної або майнової шкоди, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків у встановленому законом порядку.

Кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають вилученню, а вартість незаконно одержаних послуг та пільг - стягненню на користь держави.

Контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється Верховною Радою України безпосередньо, а також Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, органами державної влади в межах їх повноважень у встановленому законом порядку.

Громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється на підставі та в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами.

За цей період часу в Україні зроблена багато для вирішення проблем по запобіганню та протидії корупції. Однак ще не вдалося домогтися основного – реалізації об’єктивного призначення права, тобто мінімізувати можливість спричинення зла одним суб’єктом права іншому. Зазначене можливе лише через здійснення реального захисту інтересів особи, суспільства та держави, встановлення рівного для всіх обсягу свободи та набуття форми закону спра-ведливості. Для вирішення цієї проблеми і було прийнято Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції».