У зв’язку з розвитком ринкових відносин в Україні спадкове право стало актуальним не тільки для фізичних, а й для юридичних осіб, оскільки воно істотно впливає на їх діяльність, формування та склад їх вищих органів, особливо це стосується питань спадкування акцій, часток (паїв) у статному фонді, зокрема сільськогосподарських формувань.
Спадкове право є складовою частиною цивільного права України і є сукупністю встановлених державою правових норм, що регулюють умови та порядок переходу після смерті громадянина майнових та деяких особистих немайнових прав та обов’язків в об’єктивному значенні. Також це права особи, яка заклякається до спадкоємства, та права особи, яка вже прийняла спадщину в суб’єктивному значенні.
         Спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи (спадкодавця), яка померла, до інших осіб (спадкоємців). При спадкуванні є дві сторони: спадкодавець та спадкоємець. Звертаємо увагу на те, що спадкодавцями можуть бути лише фізичні особи: як громадяни України, так і особи без громадянства та іноземці. Не можуть бути спадкодавцями юридичні особи. Спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, держава, територіальні громади.
Спадкування настає внаслідок певних юридичних фактів, а саме: смерті фізичної особи або оголошення її померлою у встановленому законом порядку. Лише за цих обставин у спадкоємців виникає право на прийняття спадщини.
       Після прийняття спадщини спадкоємець стає учасником тих самих правовідносин, суб’єктом яких раніше був спадкодавець, тобто відбувається заміна суб’єкта в правовідносинах, учасником яких був спадкодавець.
        Права та обов’язки спадкодавця переходять до спадкоємців як єдине ціле, тобто має місце універсальне правонаступництво.
        Проте на практиці існує також сингулярне правонаступництво, при якому до спадкоємців переходять лише певні права (або обов’язки). Зокрема, це відбувається у разі, коли спадкодавець склав заповіт, відповідно до якого на спадкоємця покладено обов’язок передати у користування частину будинку певній особі – ця особа і буде сингуляторним правонаступником.
         До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, які взагалі не можуть переходити в спадщину.
       Спадкоємець не може частково прийняти спадщину або частково відмовитись від неї, або не можна прийняти одні права та відмовитися від інших. Тобто, права та обов’язки спадкодавця переходять до спадкоємців як єдине ціле, з усіма обмеженнями та обтяженнями.
Серед майнових прав, що у складі спадкового майна переходять до спадкоємців, насамперед слід назвати право власності на різне майно, наприклад, на будинок, квартиру, земельну ділянку, автомобіль, цінні папери, інші речі, які є об’єктом права власності громадян. Однак, до складу спадкового майна не входять самовільно збудовані будівлі, споруди, оскільки у спадкодавця право власності на ці об’єкти не виникає.
        До складу спадкового майна входять також речові права, страхові виплати, права в галузі інтелектуальної власності. Проте, права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, не входять до складу спадщини. 
        Щодо обов’язків, то до спадкоємців переходить обов’язок відшкодування майнової та моральної шкоди, яку за рішенням суду за життя має відшкодувати спадкодавець.
Спадкове правонаступництво може мати місце лише за наявності певних умов. Так, правонаступником є фізична або юридична особа, яка внаслідок визначених законом фактів визнається спадкоємцем. Спадкоємець – це особа, яка у разі смерті тієї чи іншої особи набуває права одержати її майно.
Суб’єктивне право на спадкування виникає у спадкоємця незалежно від його волі. Однак, лише від його волевиявлення залежить реалізація цього потенційного права.
Спадкування в Україні здійснюється за законом і за заповітом.
        Спадкування за законом відбувається незалежно від волі спадкодавця і можливе тоді, коли спадкодавець не склав заповіт або коли заповіт є юридично недійсним.
Спадкоємцями як за заповітом, так і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
       Право на спадкування за заповітом мають як фізичні так і юридичні особи та інші учасники цивільних відносин. 
        До інституту спадкування можна умовно віднести відумерлість спадщини. Лише суд визнає спадщину відмерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, яка подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. 
 

Валентина Руснак,
начальник відділу нотаріату
Головного управління юстиції
у Чернівецькій області