З 1 січня 2013 року в Україні набрали чинності положення ст. 265 Податкового кодексу України – «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».  
      Вказаною статтею, вводиться в дію механізм сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
      На сьогоднішній день, перед суб’єктами інтелектуальної діяльності все гостріше постає питання захисту результатів своєї праці та пов’язаних з ними прав. Сукупність правомочностей, що надаються особі за результатами її розумової діяльності становлять зміст поняття «інтелектуальна власність».
Положеннями статті 2 Конвенції «Про заснування всесвітньої організації інтелектуальної власності» визначено, що право власності на об’єкти інтелектуальної діяльності стосується:
• літературних, наукових та художніх творів;
• виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телевізійних передач;
• наукових відкриттів;
• винаходів у сфері людської діяльності;
• торгових знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань, а також комерційних позначень;
• промислових зразків;
• захисту від недобросовісної конкуренції.
До цього переліку також включаються всі інші права, пов’язані з виробничою, науковою, літературною та художньою сферами людської життєдіяльності.
      Правове регулювання в сфері реалізації прав інтелектуальної власності здійснюється шляхом застосування норм та положень як загального, так і спеціального законодавства. 
      Оскільки інтелектуальна власність являє собою багатоаспектне правове явище, то ефективне визначення та врегулювання всієї її розгалуженої системи, сприятиме досягненню поставлених завдань та цілей, як на мікро- (приведення у відповідність норм національного законодавства, ефективне врегулювання суперечностей між співавторами та ін.), так і на макрорівні (налагодження зв’язків та створення сприятливого клімату в міжнародному середовищі).
     Одним із важливих складових елементів права інтелектуальної власності є авторське право.
Основоположним нормативно-правовим актом, що регулює відносини між суб’єктами авторського права є Закон України «Про авторське право і суміжні права». Так, статтею 7 Закону визначено: суб’єктами авторського права є автор, його спадкоємці та особи, яким автор чи його спадкоємці передали свої авторські майнові права. Права, якими володіє автор, можуть мати майновий та особистий немайновий характер. Якщо говорити про особисті немайнові права, то варто зазначити про виключну їх належність автору та неможливість їх відчуження. На відміну від особистих немайнових прав, стаття 15 Закону закріплює перелік прав майнового характеру, завдяки яким можна вирішити фактичну долю створеного об’єкта.
     Об’єктами авторського права можуть бути наукові, літературні, мистецькі твори, що виражені в будь-якій об’єктивній формі. Поряд з цим, важливим критерієм для визнання творів об’єктами авторського права є їх творчий характер.
     Адже саме твір, що створений в результаті провадження творчої діяльності особи (автора) і є об’єктом авторського права. Проте, тут слід зауважити, що результат отриманий внаслідок передрукування чужого твору чи літературної його обробки шляхом внесення змін, поправок (редагування, коректура та ін.) об’єктом авторського права визнаватись не буде. Натомість, здійснення перекладу твору на іншу мову наділяє особу комплексом прав, передбачених Законом України «Про авторське право і суміжні права». Це пояснюється тим, що процес перекладу творів на іншу мову характеризується наявністю творчої спрямованості, а це в свою чергу є однією із обов’язкових законодавчо закріплених вимог. Створення особою художніх творів, пантомім, формування збірників судових рішень та законів, творів народних пісень також сприяє виникненню у особи прав автора. Втім, варто пам’ятати, що в таких випадках право авторства виникає на творчу добірку та розміщення зазначених об’єктів, а не на сам зміст зібрання. Також об’єктами авторського права можуть бути різновидні музичні твори – як з текстом, так і без нього (вокальні та інструментальні тощо). Якщо музичний твір ще не записаний, то об’єктом авторського права він стає після першого ж його опублікування.
     Необхідно зазначити, що незалежно від рівня готовності твору, його форми і художньої цінності, у зв’язку з наявністю наукової, літературної чи мистецької приналежності він визнається об’єктом авторського права. Навіть твори, не призначені автором для публікації (це можуть бути враження та записи особистого характеру, щоденники та листи) підлягають правовій охороні. 
Наразі, найбільшої плутанини викликає питання розмежування авторського права на твір як результат інтелектуальної праці та право власності на об’єкт (річ) в яку він втілений. Адже коли письменник, який реалізував своє право розпорядитись написаним і продав книгу, зовсім не позбавляється права авторства на створений твір.
Стаття 8 Закону закріплює перелік творів літератури, науки, мистецтва, які належать до об’єктів авторського права. Однак, сучасний розвиток науки та техніки (т.зв. науково-технічний прогрес) сприяє впровадженню нових форм вираження результатів творчої праці людей. Що в свою чергу, ще раз підтверджує важливість грунтовного вирішення питання завдяки проведенню різного роду досліджень та, як наслідок, впровадження нових методів охорони (захисту) згаданих вище об’єктів, для досягнення бажаних результатів.
    Зазначені твори, незалежно від їх обсягу, мети, жанру, призначення та рівня їх завершенності підлягають обов’язковій правовій охороні. Саме форма вираження твору підпадає під дію його правової охорони. Тому, сукупність будь-яких ідей, концепцій, теорій, принципів, методів та ін., навіть якщо автор охарактеризував їх у написаному творі, не можуть бути об’єктами охорони правового характеру. 
     Сьогодні, ми можемо здійснити захист авторських прав, шляхом застосування цивільно-правових, адміністративних або ж кримінальних процедур, які реалізуються залежно від характеру та ступеня вчиненого порушення. Згідно ст. 50 Закону порушеннями авторського права є:
• Плагіат - обнародування (публікація) твору (повністю або частково) під чужим ім'ям;
• Піратство – відтворення і розповсюдження контрафактних екземплярів твору (в т.ч. комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організації мовлення;
• Ввезення на територію України та вивезення екземплярів твору без дозволу осіб, що володіють авторським правом;
• Дії, які створюють загрозу порушення авторського права;
• Дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права та деякі інші.
     Якщо мове йде про зихист автором твору своїх прав у цивільно-правовому порядку, то можна говорити про такі основні способи реалізації даної процедури:
• Визнання та поновлення прав;
• Відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
• Відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду;
• Стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення авторських прав замість відшкодування збитків;
• Прийняття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов’язаних із захистом їхніх прав.
Що ж стосується застосування адміністративно-правових процедур захисту авторського права, то законодавством передбачено застосування до правопорушника штрафних санкцій, в розмірі від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що на сьогоднішній день становить 170 грн./ 3400 грн.) разом з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також всього обладнання та матеріалів, що призначались для їх створення.
      Третій, менш поширений спосіб захисту авторських прав - застосування кримінально-правових процедур. Так, кримінально-караними діяннями у сфері інтелектуальної власності можуть визнаватись: незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, торгівельної марки, фірмового найменування та географічного зазначення або інше умисне порушення; незаконне отримання і розголошення або інше використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності; незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних, або у великих розмірах. За вчинення цих дій особа визнається суб’єктом злочину та притягується до кримінальної відповідальності.
      Не менш цікавим способом захисту свого порушеного права є співпраця зі спеціалістами даної сфері. Такий процес охоплює сукупність певних дій, які доцільно поділити на декілька стадій (етапів):
1. Здійснення аналізу та оцінки поданих документів, прогнозування майбутнього результату щодо захисту порушеного права;
2. Укладення правочинів з приводу захисту авторського права;
3. Формування справи та стратегії захисту;
4. Пред’явлення претензій з приводу вчиненого порушення;
5. Участь в судовому процесі та остання стадія – контроль за виконанням рішення суду.
     Отже, враховуючи впровадження різноманітних, нових форм вираження результатів інтелектуальної діяльності та відсутність чіткого законодавчо закріпленого переліку об’єктів авторського права, дане питання потребує постійно вивчення (дослідження) та обговорення, з метою належного його вирішення та недопущення порушень в майбутньому.
 

Жанна Патєхіна, провідний спеціаліст
сектору з питань банкрутства
Головного управління юстиції у Чернівецькій області