Відповідно до статті 378 Цивільного кодексу України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.        Підстави для примусового припинення права власності на земельну ділянку передбачені ст.143 Земельного кодексу України. Зокрема примусове припинення права власності на земельну ділянку може бути здійснене в таких випадках:
• використання земельної ділянки не зацільовим призначенням;
• не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами,засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
• конфіскації земельної ділянки;
• примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
• примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
• невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк.Перелік підстав для примусового вилучення земельної ділянки , визначений ст.143 Земельного кодексу України є вичерпним.
       Питання відчуження земельних ділянок для суспільних потреб регулюються Законом України «Про відчуження земельних ділянок,інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»від 17.11.2009 № 1559-VI.
     Статтею 15 зазначеного Закону визначено вичерпний перелік об’єктів, задля будівництва (створення яких допускається примусовий викуп у власників земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені.
     Зокрема сюди відносять об’єкти:
національної безпеки і оборони;
лінійні об'єкти та об'єкти транспортної і енергетичної інфраструктури (дороги, мости, естакади, магістральні трубопроводи,лінії електропередач, аеропорти, нафтові і газові термінали, електростанції) та об'єкти, необхідні для їх експлуатації;
пов'язані із видобуванням корисних копалин загальнодержавногозначення;
природно-заповідного фонду;
кладовища.
    Звертаємо увагу, що примусове вилучення земельної ділянки можливе виключно за рішенням суду. Відповідно до статті 183-1 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються 
апеляційним адміністративним судом за місцем їх розташування.Судом апеляційної інстанції у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Вищий адміністративний суд України.
     За загальним правилом примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності здійснюється за умови надання її власнику відповідно рівноцінної земельної ділянки, якщо інше не погоджено із власником відчужуваної земельної ділянки. А примусове відчуження житлового будинку у зв’язку з викупом або примусовим відчуженням земельної ділянки здійснюється за умови надання його власнику у власність іншого благоустроєного житлового будинку відповідно.
      Також власник земельної ділянки або будівлі має право отримати попереднє і повне відшкодування вартості відповідно належної йому земельної ділянки або будівлі.