ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Обговорюючи сьогодні питання профілактики корупційних правопорушень слід окремо зупинитись на досить поширеному явищі це- конфлікт інтересів, яке в 2011 році в національному антикорупційному законодавстві було визначено та закріплено вперше.


ЩО ТАКЕ КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ?

Статтею 1 ЗУ „Про засади запобігання і протидії корупції” визначено, що Конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

На виконання базового антикорупційного закону 17 травня 2012 року прийнято ще один закон „Про правила етичної поведінки”. У кому також урегульовується питання щодо конфлікту інтересів, зокрема дається визначення такому поняттю як Особисті інтереси - будь-які інтереси особи, зумовлені особистими, родинними, дружніми чи будь-якими іншими позаслужбовими стосунками з іншими особами, у тому числі особисті майнові та немайнові інтереси, а також ті, що виникають у зв’язку з членством особи або з її діяльністю, не пов’язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, у громадських, релігійних чи інших організаціях.

НА КОГО ПОШИРЮЮТЬСЯ ВИМОГИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ?

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;
в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
г) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;
ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);
д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи начальницького складу податкової міліції;
е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;
є) члени Центральної виборчої комісії;
ж) посадові та службові особи інших органів державної влади.
2. Особи, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;
б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках.


Одним із основних напрямів у сфері запобігання корупції є виявлення корупційних ризиків, які можуть виникнути в діяльності державних службовців, а також усунення умов та причин виникнення цих ризиків.
Вказані корупційні ризики постійно досліджуються науковцями та громадськими організаціями у різних сферах державного управління.
При цьому, за поширеністю корупційні ризики в діяльності державних службовців можна розташувати в такому порядку:
- недоброчесність державних службовців;
- виникнення конфлікту інтересів;
- безконтрольність з боку керівництва;
- наявність дискреційних повноважень.


У службовій діяльності публічних службовців щоденно виникають корупційні ризики пов’язані із можливим виникненням конфлікту інтересів. Це зокрема:
1) розподіл фінансових чи матеріальних ресурсів (об'єктів права державної або комунальної власності), їх використання або розпорядження ними в інший спосіб;
2) надання чи отримання документів дозвільного характеру (дозволів, ліцензій, сертифікатів, погоджень тощо), реєстрації (крім тієї, що здійснюється у заявному порядку), надання інших адміністративних послуг;
3) кадрових рішень, внесення подань та прийняття рішень про нагородження державними нагородами та присвоєння почесних звань;

4) проведення аукціонів, конкурсних або тендерних процедур;
5) направлення на навчання або у закордонні відрядження за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів чи офіційної фінансової допомоги від іноземних держав чи міжнародних організацій;
6) реалізації контрольних або наглядових повноважень;

7) здійснення проваджень щодо притягнення фізичних чи юридичних осіб до юридичної відповідальності та вирішення спорів;

8) регуляторної діяльності;
9) надання заохочень та стягнень, тощо.

Окрема і потенційно небезпечна зона виникнення конфлікту інтересів утворюється в процесі кадрових переміщень між державними та недержавними органами (пантуфляж).

ЯКИМ ЧИНОМ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЗАПОБІГАННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ?

Основні заходи спрямовані на запобігання конфлікту інтересів визначено статтею 14 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції ” , а саме публічні службовці зобов'язані:
1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;
2) повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник публічного службовця зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, шляхом доручення виконання відповідного службового завдання іншому
державному службовцю, особистого виконання службового завдання чи в інший спосіб.


Також, статтею 14 встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов'язаних із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, мають передбачати порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів.

Ст. 15 ЗУ „Про правила етичної поведінки” зазначено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незважаючи на особисті інтереси, вживають вичерпних заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, а також не допускають вчинення дій чи бездіяльності, що можуть спричинити виникнення конфлікту інтересів або створити враження його наявності.
Тому, перед призначенням на посаду публічний службовець або особа, що претендує на заняття відповідної посади, зобов'язані у письмовій формі засвідчити керівнику органу на посаду в якому особа призначається, відсутність у нього приватних інтересів у сфері, в якій буде здійснюватись його службова діяльність.