Згідно статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. 

     За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. 

Аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання. У разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини. Опікун розпоряджається аліментами, які одержані для утримання малолітньої дитини. 

      Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпоряджання ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Аліменти (лат. alimentum — харчі, продовольство) — обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї інших, які потребують цього.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. 

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. 

          Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.             Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 

           Тобто, якщо прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» з 01 січня 2013 року встановлено у розмірі 972 грн., то, відповідно, аліменти мають бути у розмірі не менше ніж 30% цієї суми.

           Винятковими є ситуації, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. В такому разі  суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. 

Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. 

          Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). 

          Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. 

       Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. 

       Згідно Переліку  видів доходів, які враховуються при визначенні  розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993р. № 146 (із змінами) утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з:

     1) основної заробітної плати за посадовим  окладом,  тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо;

     2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати;

     3) грошових і натуральних премій;

     4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі 

та вихідні дні;

     5) заробітної плати, що зберігається  під  час  відпустки,  а також  з  одержуваної  при звільненні компенсації за невикористану протягом  кількох  років  відпустку; 

     6)  заробітної  плати,  що  зберігається  під  час  виконання державних і громадських обов'язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати;

     7) винагороди за загальні річні підсумки  роботи  підприємств та організацій;

    8)   винагороди,   що   виплачується   штатним   літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду  літературного  гонорару,  а  також  нештатним  літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню;

     9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок)  за  вислугу років;

   10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги  по  тимчасовій  непрацездатності,   що   встановлені   в колективних сільськогосподарських підприємствах;

     11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій;

     12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у  зв'язку  з втратою працездатності внаслідок каліцтва або  іншого  пошкодження здоров'я, за винятком сум для відшкодування витрат  на  догляд  за ними,  на  додаткове  харчування,   санаторно-курортне   лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих;

     13) допомоги по безробіттю;

     14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок  до  пенсії,  що виплачуються інвалідам першої групи на догляд за ними;  державної  соціальної  допомоги інвалідам з дитинства, призначеної  відповідно  до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам";

     15) стипендій, виплачуваних студентам  в  період  навчання  у вищих навчальних  закладах, учням  професійних  навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів  підвищення  кваліфікації та перепідготовки кадрів;

     16)  доходів  від  підприємницької   діяльності,   селянських (фермерських) господарств,  кооперативів,  об'єднань  громадян,  а також доходів, що припадають  на  частку  платника  аліментів  від присадибної ділянки або підсобного господарства;

     17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях;

     18) плати,  отриманої  за передачу в оренду земельної ділянки або  земельної  частки  (паю);  

     19) інших видів заробітку. 

       З  членів  колективних  сільськогосподарських  підприємств утримання аліментів має провадитися з сум, одержуваних за роботу в цих господарствах (включаючи вартість натуральних видач). 

      З письменників, композиторів, художників та  інших творчих працівників утримання  аліментів  провадиться  з  сум  авторського гонорару і винагороди, одержуваної за публічне виконання творів, а з тих, що одержують заробітну плату, - із заробітної плати.

     З позаштатних лекторів - з  оплати,  одержуваної  за  читання лекцій. 

     З  членів  кооперативів,  спільних  підприємств  утримання аліментів провадиться з  усіх  видів  заробітку,  одержуваного  за роботу в кооперативі чи спільному підприємстві (в  тому  числі  із заробітку у валюті). 

      З фермерів та осіб, які працюють у сільському господарстві за  сімейним  підрядом,  утримання  аліментів  провадиться   після реалізації продукції з власного господарства в кінці року. 

       З осіб, що  відбувають  покарання  на  виправних  роботах, аліменти  утримуються із  загальної суми заробітку  без врахування утримань, передбачених вироком або постановою суду. 

      До всієї заробітної суми, з якої відраховуються аліменти з осіб, що відбувають покарання в установах виконання  покарання,  а також   з   осіб,   що  перебувають  у  наркологічних  відділеннях психіатричних   диспансерів,   лікарень   та   на   підприємствах, включається  та частина суми, що стягується для покриття витрат на 

утримання цих осіб у вказаній установі.

      З  військовослужбовців  Збройних  Сил  України  та  інших військ,   осіб   рядового   і   начальницького  складу  органів  і підрозділів   внутрішніх   справ,   Держспецзв'язку  та  Державної кримінально-виконавчої  служби  утримання  аліментів провадиться з усіх  видів  грошового забезпечення, що надається щомісячно (оклад за  штатною  посадою,  оклад  за  військове або спеціальне звання, відсоткова  надбавка  за  вислугу  років,  вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

      Особи, які  працюють  в  установах  України  за  кордоном, виплачують аліменти на користь осіб, які проживають в  Україні,  з подвійного заробітку з установленими  надбавками,  одержуваного  в Україні у національній валюті. 

       З осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і  одержують  заробітну  плату  тільки   за   кордоном,   аліменти утримуються  із  100  відсотків  заробітної  плати,  яку   платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи  із  його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від'їзду, або з  п'ятикратного  розміру  неоподатковуваного   мінімуму   доходів громадян  на  час  проведення  розрахунків.

        Аліменти  з  осіб,  що  одержують  заробітну  плату як у гривнях,   так   і   у   валюті  на  підприємствах,  в  установах, організаціях,   розташованих  на  території  України,  утримуються бухгалтеріями   (розрахунковими  відділами)  за  місцем  роботи  у розмірах,  встановлених  рішеннями  судів,  як із гривень, так і з валюти.

      Утримання аліментів не провадиться з:

     1) вихідної допомоги при звільненні  і  сум  неоподаткованого розміру матеріальної допомоги;

     2)  компенсації працівникові за невикористану відпустку, крім випадків,  коли  особа  при  звільненні  одержує  компенсацію   за відпустку,  не  використану  протягом  кількох років; 

     3)  допомоги  на лікування; 

     4)  допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; 

     5) компенсаційних виплат при відрядженнях  і  переведенні  на роботу в іншу місцевість;

     6) польового забезпечення, надбавок  до  заробітної  плати  й інших сум, які виплачуються замість добових і квартирних;

     7)  компенсаційних  сум,  які  виплачуються  за   амортизацію інструментів і зношеність одягу;

     8) матеріальної допомоги осіб, які втратили право на допомогу по безробіттю;

     9) вартості  безкоштовного  надання  квартир  та  комунальних послуг;

     10) одноразової допомоги при народженні дитини; 

     11) державної допомоги на поховання;

     12) допомоги   по  догляду  за  дитиною  до  досягнення   нею трирічного  віку;  

     13) допомоги   на   дітей,  які  перебувають  під  опікою  чи піклуванням; 

     14)  допомоги малозабезпеченим сім'ям з дітьми; 

     15)  соціальної  допомоги малозабезпеченим сім'ям; 

   16) державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів, а також надбавки  на догляд за інвалідом з дитинства та дитиною-інвалідом, що  передбачені  Законом  України "Про державну соціальну допомогу інвалідам  з дитинства та дітям-інвалідам"; 

     17) допомоги  по  тимчасовій  непрацездатності  по догляду за хворою  дитиною  віком  до  14  років;  

    18) тимчасової  державної  допомоги,  якщо  місце  проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають  можливості  утримувати  дитину;  

     19) субсидій готівкою для відшкодування витрат  на  придбання скрапленого  газу,  твердого та рідкого пічного побутового палива; 

     20) щомісячної  грошової  допомоги  у  зв'язку  з  обмеженням споживання   продуктів   харчування   місцевого   виробництва   та особистого  підсобного  господарства  громадян,  які проживають на територіях  радіоактивного  забруднення; 

     21) вартості речового,  продовольчого забезпечення  або  його грошової компенсації; 

     22) дотацій  на  обіди,  вартості  путівок  до  санаторіїв  і будинків відпочинку, що надаються за рахунок коштів підприємств та організацій. 

       З метою надання консультацій батькам, які бажають звернутися до суду з позовною заявою, проте немають фінансової можливості отримати допомогу в адвоката, надаємо роз’яснення з питань її оформлення.

    Вимоги до позовної заяви встановлені ст. 119 ЦПК України, згідно із якою позовна заява є письмовим документом. Письмова форма вважається додержаною, якщо позовна заява викладена на папері. Позовна заява виготовляється на паперовому носії за допомогою друкарської чи комп’ютерної техніки.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити:

       1) найменування суду, до якого подається заява (наприклад, Шевченківський районий суд м. Чернівці).

       2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий.

       В позовній заяві обов’язково має вказуватись повне ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий. Зазначення лише ініціалів, замість імен, не відповідає вимогам закону.

       Прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи вказується за даними паспорта цієї особи або іншого документа, що замінює його.

       Місцем проживання фізичної особи згідно із ст. 29 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Щодо фізичної особи - підприємця ця норма конкретизується у ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (із змінами), де зазначено, що місце проживання фізичної особи - це житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою - підприємцем.

       Найменування юридичної особи включає в себе інформацію про організаційно-правову форму та назву.

       3) зміст позовних вимог. Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду (наприклад, встановлення права власності на земельну ділянку). По суті, цей пункт є відображенням прохальної частини позовної заяви.

      4) ціну позову щодо вимог майнового характеру.

      Порядок визначення ціни позову передбачено ст. 80 ЦПК України, відповідно до ч. 1 якої ціна позову визначається:

        - у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується;

        - у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

       - у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

      - у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

      - у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

      - у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

       - у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

      - у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

      - у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

      - у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

     5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

      Позивач у будь-якому випадку повинен зазначити те право, захисту якого він вимагає, вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним.

      6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування

       Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

       Підстави звільнення від доказування встановлені ст. 61 ЦПК України, згідно із якою не потребують доказування:

      - обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі;

      - обставини, визнані судом загальновідомими;

      - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, якщо у цій справі беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

      7) перелік документів, що додаються до заяви.

 Перелік цих документів визначається позивачем.

       Відповідно до ч. 3 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна бути підписана особою, яка її подає, із зазначенням дати її подання.

     Необхідність даного реквізиту пояснюється тим, що розгляд анонімних позовних заяв не допускається. Зазначення ж часу подання свідчить про пред’явлення позову в межах строків позовної давності і забезпечує його своєчасний розгляд. Разом з тим, днем подання заяви до суду є не дата, вказана у позовній заяві, а день її реєстрації в канцелярії суду або день відправлення заяви на адресу суду поштою.

     Частиною 5 ст. 119 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

       Згідно статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.

      Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження (ч. 7 ст. 119 ЦПК України).

     Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити додаткові відомості про забезпечення доказів або позову, а саме: ким, щодо кого, коли і які заходи забезпечення були вжиті.

      Стаття 120 ЦПК України встановлює також обов’язок позивача додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

       Копія позовної заяви може бути виготовлена шляхом копіювання оригіналу, підписаного позивачем. Замість такої копії суду може бути подано необхідну кількість позовних заяв, особисто підписаних позивачем (або його уповноважених представником). При цьому усі примірники повинні бути ідентичними між собою.

      Ті документи, які надаються в копіях для відповідачів та третіх осіб, доцільно подавати суду зшитими (з’єднаними) окремо, оскільки вони у справі не залишаються.

       Подання копій позовної заяви необхідно для того, щоб вручити їх відповідачам і третім особам ще до початку розгляду справи по суті. Одержавши своєчасно копію позовної заяви, відповідач зможе підготуватися до захисту проти вимог позивача, зібрати необхідні докази, представити заперечення проти позову.

       При цьому правила ст. 120 ЦПКУ щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

      Позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 11-1 Цивільно-процесуального кодексу України, та не пізніше настпного дня передається визначеному судді.

     Продовження у наступному номері…

 

 

Ірина Німіжан,

начальник відділу реєстрації

 нормативно-правових актів,

 систематизації законодавства, 

правової роботи та освіти 

Головного управління юстиції 

у Чернівецькій області;

Юрій Мінтенко, 

голова Координаційної ради

 молодих юристів

 при Головному управлінні юстиції 

у Чернівецькій області