10 грудня — Всесвітній день захисту прав людини. Це пов’язано з тим, що 10 грудня 1948р. була прийнята Загальна декларація прав людини — перший міжнародно-правовий документ, що проголосив основні права та свободи людини. Вона складається з преамбули і 30 статей. Загальну декларацію прав людини ратифікувала більшість держав світу, в тому числі Україна.

       Принциповою засадою Загальної декларації прав людини (далі – Декларація) є рівність правового статусу людей. Усі люди, зазначається у ст. 1 Декларації, народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Наділені розумом і совістю, вони повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Це положення конкретизоване у ст. 2, яка проголошує рівність прав і свобод людей незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, політ, або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового чи іншого стану, а також політичного, правового або міжнародного статусу країни чи території, до якої людина належить. У Декларації особливо виділяється право людини на життя, свободу та особисту недоторканність (ст. 3). За цим правом ніхто не повинен зазнавати тортур або нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання (ст. 5). Окремі положення Декларації визначають права людини у її взаєминах із судудовою владою. Це, зокрема, право на рівний захист законом і поновлення у правах у разі їх порушення. Кожна людина, обвинувачувана у скоєнні злочину, вважається невинною доти, доки її вина не буде встановлена в закон, порядку шляхом прилюдного судового розгляду (ст. 9—11). 

       У Декларації зазначається також, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання в особисте і сімейне життя, а також безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції, честь і репутацію (ст. 12). Кожна людина має право вільно пересуватися та обирати місце проживання у межах тієї чи іншої держави. Вона має також право покидати будь-яку країну, в тому числі свою, і повертатися (ст. 13).

       Ст. 15 Декларації проголошує право кожної людини на громадянство, зазначаючи при цьому, що жодна людина не може бути безпідставно позбавлена громадянства або права змінити своє громадянство. До політичних прав належить також право людини на свободу переконань і вільне їх виявлення (ст. 19); на свободу мирних зборів і асоціацій (ст. 20); на участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників (ст. 21). 

       Декларація містить такі соціальні права, як право:

       на соціальне забезпечення (ст. 22);

       на працю і вільний вибір роботи (ст. 23); 

       на відпочинок і дозвілля (ст. 24); 

       на життєвий рівень, необхідний для підтримання здоров'я і добробуту; 

       на забезпечення у разі безробіття, хвороби, інвалідності, старості тощо (ст. 25); 

       на освіту, вільну участь у культур, житті суспільства, користування благами

наук, прогресу (ст. 26—27).

       Декларація проголошує принцип гарантованості передбачених нею прав. Однією з таких гарантій є право людини на соціальний і міжнарнародний правопорядок, за якого відповідні права та свободи можуть бути повністю здійснені. Поряд з правами та свободами Декларація передбачає також обов'язки людини перед суспільством. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (ст. 29).

Мірча Беженар,

В.о. начальника Головного управління

юстиції у Чернівецькій області