Податкова застава є одним з засобів забезпечення виконання податкових зобов'язань платників податків. Суть податкової застави полягає у тому, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених Податковим кодексом України (далі - ПК України), майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з ПК України та не потребує письмового оформлення.
У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності (ст. 88 ПК України)
Право податкової застави виникає у разі:
несплати у строки, встановлені ПК України, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
несплати у строки, встановлені ПК України, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, — з дня виникнення податкового боргу.
Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби.
Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
визнання податкового боргу безнадійним;
прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 ПК України, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди. У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу. У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.
Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У разі, якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного органу державної податкової служби із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.
Олена Корнієнко,
Головний спеціаліст відділу
державної реєстрації речових
прав на нерухоме майно
реєстраційної служби
Головного управління юстиції у
Чернівецькій області