Конвенція про стягнення аліментів за кордоном (далі по тексту – Конвенція) укладена 20 червня 1956 року у м. Нью-Йорку. Україна приєдналася до зазначеної Конвенції у 2006 році шляхом прийняття Закону України «Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном».
Статтею 1 Конвенції встановлено, що вона має на меті полегшити будь-якій особі, що перебуває на території однієї з Договірних Сторін, стягнення аліментів, які вона, як вона стверджує, має право отримувати від особи, яка знаходиться під юрисдикцією іншої Договірної Сторони. Ця мета досягається за допомогою установ й органів, які називаються Органи, що передають, і Органи, що приймають.
Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, про стягнення аліментів за кордоном» виконання функцій Органу, що приймає, та Органу, що передає, в Україні покладається на Міністерство юстиції України.
З метою забезпечення впорядкованого застосування в Україні зазначеної Конвенції наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2006 року № 121/5 затверджено Інструкцію про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, якою визначено порядок опрацювання звернень із заявою про стягнення аліментів з відповідача (боржника), який проживає за кордоном.
Звернення про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів на території іншої Договірної Сторони подається позивачем або уповноваженою на це особою письмово в довільній формі.
До звернення додається клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном.
Клопотання повинно містити таку інформацію:
а) повне ім'я відповідача (боржника), дата народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу (стягувачу), його адреси протягом останніх п'яти років, рід занять і місце роботи і, по можливості, фотокартка;
б) наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформація про належне йому майно;
в) будь-яка інша інформація, що може сприяти встановленню місцезнаходження боржника чи виконанню клопотання або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна.
До клопотання додаються належним чином оформлені судом, що виніс рішення, такі документи:
а) копія судового рішення;
б) довідка про те, що рішення набрало законної сили;
в) довідка про часткове виконання або невиконання рішення на території України;
г) довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
ґ) при необхідності та можливості копія протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті.
До звернення додається фотокартка стягувача і переклад клопотання та документів, що до нього додаються, на офіційну мову Договірної Сторони, на території якої пропонується здійснити визнання і виконання рішення.
Звернення разом з належно оформленим клопотанням надсилається до Міністерства юстиції України через Головне управління юстиції в області.
Клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів надсилається Міністерством юстиції України Органу, що приймає, відповідної Договірної Сторони протягом одного місяця від дня його надходження.
Цей строк може становити більше ніж один місяць, якщо для звернення за кордон потрібно отримати додаткову інформацію або документи та вжити інших заходів для належного оформлення клопотання.
В разі, якщо клопотання не відповідає вимогам Конвенції та Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, воно повертається позивачу з роз'ясненням причин повернення.
Про хід та результати розгляду клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів позивач повідомляється письмово.
На додаток слід зазначити, що вказана процедура стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї згідно з Конвенцією застосовується у відносинах з такими державами, які є її сторонами: Австралія, Австрія, Алжир, Аргентина, Барбадос, Бельгія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Буркіна-Фасо, Ватикан, Великобританія, Гаїті, Гватемала, Греція, Данія, Еквадор, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Кабо-Верде, Казахстан, Кіпр, Киргизстан, Китай, Колумбія, Німеччина, Ліберія, Люксембург, Македонія, Мексика, Молдова, Монако, Марокко, Нігер, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Польща, Португалія, Румунія, Сейшели, Сербія, Словаччина, Словенія, Суринам, Туніс, Туреччина, Уругвай, Угорщина, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Хорватія, Центральноафриканська Республіка, Чехія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Шрі-Ланка.
У разі, коли між Україною та будь-якою з Договірних Сторін діє інший міжнародний договір, що регулює питання визнання і виконання судових рішень, виконання доручень про вручення документів або отримання доказів за кордоном, можуть застосовуватись положення відповідного міжнародного договору.
 

Світлана Штефанчук
завідувач сектору представництва інтересів
держави в судах України та сприяння виконанню
міжнародних конвенцій ГУЮ у Чернівецькій області