Є в нашій країні діти, які набувають батьків двічі – народжуючись і за рішенням суду.

Так, 30 вересня  щороку в Україні відзначається свято – День усиновлення.  Свято співпадає із днем Віри, Надії, Любові та матері їх Софії і, мабуть, не випадково. Доброта і любов - головне, що ми повинні дарувати нашим дітям. Адже діти - це наша надія і наше майбутнє.

Слід зазначити, що усиновлення – це не тільки вирішення проблем дитини, яка втратила сімейне оточення, а й також – дорослих, які хочуть виховати дитини. Дитину, яка народжена не ними, але потребує саме їх любові та піклування.

Процес усиновлення регулюється статтями Цивільного процесуального кодексу України, Сімейного Кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905 «Про затвердження Порядку впровадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» та іншими законодавчими актами України.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю  особи на  правах  дочки чи сина,  що здійснене на підставі рішення суду.

Сімейний кодекс України встановлює статус осіб, які можуть бути усиновленими, та осіб, які можуть бути усиновлювачами.

Так, усиновленою може бути дитина, яка вважається такою до  досягнення  нею повноліття. У  виняткових  випадках  суд  може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому  разі  суд  бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей,  та  інші  обставини,  що мають істотне значення.

Усиновлювачем  дитини  може бути дієздатна особа віком не молодша  двадцяти  одного  року,  за  винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Законодавством встановлена вимога, згідно якої усиновлювачем  може бути особа,  що старша за дитину,  яку вона  бажає  усиновити,  не  менш як на п'ятнадцять років.

В той же час, законодавець чітко встановив перелік умов, за яких особа не може бути усиновлювачем, зокрема, в разі: обмеження її в дієздатності, недієздатності, позбавленні  батьківських  прав,  якщо  ці  права  не  були поновлені, перебуванні на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері, зловживанні спиртними напоями або наркотичними засобами тощо.

Усиновлення  дитини  здійснюється  за  вільною та безумовною  згодою  її батьків, яка може бути ними дана лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Будь-яка угода  про  надання  усиновлювачем  плати  за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною. Для  усиновлення  дитини  потрібна  її  згода,  якщо вона досягла  такого  віку  та  рівня  розвитку,  що може її висловити.

Проте, якщо батьки дитини невідомі, визнані безвісно відсутніми, недієздатні, позбавлені батьківських прав, або протягом  двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання  до  себе  в  сім'ю, то усиновлення провадиться без їх згоди.

В Україні діє постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905 «Про затвердження Порядку впровадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей», яка більш детально, ніж базові норми Сімейного кодексу України,  регулює відносини, пов’язані із процесом усиновлення, зокрема щодо: обліку дітей, які можуть бути усиновлені, обліку осіб, які бажають усиновити дитину, знайомлення та встановлення контакту з дитиною, прав і обов’язків перелічених суб’єктів процесу усиновлення, та підготовки документів для подання до суду.

Так, особа, яка бажає усиновити дитину, особисто подає до суду заяву про усиновлення. 

Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду.

Слід зазначити про право на таємницю усиновлення. Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину,  пошуку дитини  для  усиновлення,  подання заяви   про   усиновлення   та   її  розгляду,  рішення  суду  про усиновлення. Дитина,  яка усиновлена,  має право на  таємницю,  в  тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення.

Коротко проаналізувавши юридичні аспекти усиновлення за українським законодавством, насамкінець хотілось би зазначити про його правові наслідки. Як передбачено Сімейним кодексом України, з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті  та майнові права і обов'язки між батьками та особою,  яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки  між  особою,  яка  усиновлена  (а  в майбутньому  -  між  її  дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

Отже, в даному випадку виникають взаємні права та обов’язки батьків та дітей.

 М. Д. Беженар,
в. о. начальника Головного управління юстиції
у Чернівецькій області