Земельний кодекс України регулює припинення права власності юридич­них та фізичних осіб на земельну ділянку. Так, зокрема в статті 140  наво­диться перелік підстав, при наявності яких суб'єктив­не право власності припиняється. Таких підстав сім і зі змісту цієї статті можливо зробити висновок про те, що вони є вичерпними. Тобто інші юридичні факти, які не перераховані у зазначеній статті, не можуть розгля­датися в якості підстав припинення права власності на земельну ділянку.

Умовно передбачені підстави можливо поділити на групи: а) добровільне припинення права власності на земельну ділянку, тобто, без примусового вилучення земель; б) вилучення земель поза згодою їх власника за умови наявності його вини; в) вилучення земель поза згодою їх власника за умови відсутності його вини.

Першу групу складають підстави припинення пра­ва на землю суб'єктів земельних відносин: при добро­вільній відмові власника від прав на земельну ділян­ку; відчуження земельної ділянки за рішенням влас­ника; смерть власника земельної ділянки за відсутно­сті спадкоємця. В зазначених випадках не проявляють­ся владні повноваження органів державної виконав­чої влади або судових органів. Припинення суб'єктив­ного права відбувається виключно у зв'язку із само­стійним волевиявленням власника земельної ділян­ки або його смертю. Функція державних органів - юридично оформити припинення такого права.

Другу групу складають підстави припинення права на землю: при зверненні стягнення на земельну ділян­ку на вимогу кредитора; конфіскація за рішенням суду. В зазначених випадках мова йде про те, що вла­сника земельної ділянки позбавляють прав на землю поза його волею та за наявності порушення ним тих чи інших норм законодавства (цивільного, криміналь­ного, адміністративного, земельного тощо).

Так, звернення стягнень на земельну ділянку на вимогу кредитора має місце у випадках, коли власник земельної ділянки не виконує взятих на себе зобов'я­зань щодо повернення у зазначені терміни кредитів. Конфіскація земельної ділянки за рішенням суду від­бувається у разі порушення власником земельної ді­лянки норм кримінального або адміністративного за­конодавства.

Третю групу складають підстави припинення пра­ва на землю суб'єктів земельних відносин: при від­чуженні земельної ділянки з мотивів суспільної необ­хідності та для суспільних потреб; невідчуженні зе­мельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визна­чених Земельним кодексом України. В цих випадках, як і в попередніх, мова йде про те, що власника земель­ної ділянки позбавляють прав на землю поза його во­лею. Але при цьому у власника відсутня вина, пов'я­зана із порушенням тих чи інших норм законодавст­ва України. Припинення права у зазначених випадках відбувається за рішенням органів державної виконав­чої влади, органів місцевого самоврядування або судо­вих органів.