Довічне утримання

Договір довічного утримання (догляду) — це одна з правових форм можливості фізичної особи у разі необхідності забезпечити собі довічний догляд.

Так, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Якщо предметом договору є нерухоме майно, такий договір, також, підлягає державній реєстрації.

Відчужувачем за договором довічного утримання може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я.

Набувачем у цьому договорі може бути повнолітня, дієздатна фізична або юридична особа.

У випадку укладення договору довічного утримання (догляду) набувач стає власником майна після належного оформлення договору, але на відміну від договору дарування він обмежений у діях, направлених на розпорядження таким майном на весь час чинності договору, тобто за життя відчужувача. Так, зокрема набувач не має права під час дії договору обтяжувати одержане майно боргами, відчужувати його, передавати у заставу. Також, протягом життя відчужувача, на це майно не може бути звернене стягнення. Тобто до смерті відчужувача право розпорядження майном, переданого за договором довічного утримання законодавчо обмежене. З метою дотримання набувачем зазначених обмежень, при нотаріальному посвідченні договору нотаріусом накладається заборона на відчуження такого майна.

За договором довічного утримання, фізична особа отримує можливість забезпечити собі довічний догляд, оскільки в самому договорі передбачаються конкретні види грошового і матеріального забезпечення та строки його надання.  Випадкова втрата чи пошкодження майна, одержаного набувачем, не звільняє останнього від взятих на себе обов’язків.

Набувач може бути також зобов’язаний за договором довічного утримання забезпечувати відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання. У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

Крім того набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). У тому разі, якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, то витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

Цивільний кодекс передбачає так зване вирішення ситуації, коли немає можливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача. Так, у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача та може бути розірваний  за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь, якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини або на вимогу набувача.

У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

 

 

 

Ісак Н.В.

головний спеціаліст відділу нотаріату

Головного управління юстиції у Чернівецькій області