Соціальні властивості особистості у підлітків ще тільки починають формуватись. Окрім недостатньої самокритичності при оцінці своєї поведінки, вникають випадки навіть зниженої здатності до вибірковості свідомих дій. Але особливу увагу слід приділити домінуючій у цьому віці потребі в спілкуванні. Саме тут підлітки мають можливість виявити себе та самоствердитись як особистість.

Але не завжди підліток здатен проявити себе не тільки серед старших, але й серед підлітків, утвердитися як особистість. Тому більшість правопорушень неповнолітніх вчиняється в групі. Група, у свою чергу, впливає на своїх учасників, прищеплює їм антисоціальні погляди і установки, заохочує до злочинного способу життя — відбувається активний процес «перевиховання» в гіршу сторону. Звичайно, не кожен важковиховуваний підліток вступає у конфлікт із законом, але взаємозв'язок цих явищ очевидний. Антисоціальна поведінка - це поведінка, що порушує істотні соціальні норми, які захищають життєво важливі для суспільства відносини, а відтак завдає істотної шкоди і тому засуджується значною кількістю людей.

Факти грубого порушення поведінки дітей, що вчаться в школі і поза нею, розриви між розумінням норм поведінки і антисоціальними поведінковими проявами учнів свідчать про необхідність поширення нових методів правовиховної і профілактичної роботи серед неповнолітніх.

Однак вирішальною умовою підвищення ефективності боротьби з правопорушенням неповнолітніх є законність. У зв’язку з цим суттєве значення має дотримання всіх гарантій прав неповнолітніх осіб, які за вчинення правопорушень притягаються до відповідальності, зокрема і кримінальної.

Дитина, яка порушила закон, має право на поводження, що сприяє розвитку в неї почуття власної гідності та значущості, зважається на вік дитини. Дитина, яка порушила закон, має право на основні гарантії, а також правову та іншу допомогу.