З 1 липня 2011 року набрав чинності Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07.04.2011 року № 3206- VI. Даний закон містить низку новел, впровадження яких дозволить побудувати ефективну систему запобігання та протидії корупції.

Як свідчить назва та зміст закону, пріоритетного значення набуває превентивний підхід до подолання корупції, що є істотною відмінністю від домінуючого раніше репресивного характеру законодавства, за якого основна увага приділялася питанням відповідальності за корупційні правопорушення. Тож, як зазвичай говорять лікарі «Хворобу краще попередити ніж боротися з її наслідками».

Отже зупинимося на найважливіших положеннях нового закону.

В першу чергу, Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» значно розширено перелік суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення – антикорупційне законодавство поширюється не лише на державних службовців, а й на осіб, які працюють на державу, але не наділені таким статусом. Це дозволяє докорінно змінити ситуацію із високим рівнем зловживання у зонах підвищеного корупційного ризику, зокрема, таких, як освіта та медицина.

Крім того, за корупційні правопорушення стає можливим притягнути до відповідальності посадових осіб іноземних держав та міжнародних інституцій, а також представників приватного сектору.

Законом встановлена низка обмежень щодо використання службового становища (заборона з метою одержання вигоди неправомірно сприяти фізичним або
юридичним особам у здійсненні ними своєї діяльності; неправомірно сприяти у призначенні особи на ту чи іншу посаду; втручатися в діяльність інших органів державної влади; надавати не передбачені законодавством переваги).

Також передбачені обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Зокрема, публічним службовцям заборонено займатися іншою оплачуваною чи підприємницькою діяльністю (за винятком окремих видів діяльності), входити до складу керівних органів підприємств чи організацій, що мають на меті одержання прибутку.

Власне кажучи, саме ці обмеження не можна назвати принципово новими, однак їх перелік та формулювання у новому законі є більш чітким, ґрунтовним та деталізованим.

Варто відзначити, що у законі приділено значну увагу питанню вдосконалення механізму добору на публічну службу. Важливим елементом процедури добору є спеціальна перевірка стосовно претендентів на службу. Результати перевірки будуть визначальними при вирішенні питання щодо призначення особи на посаду.

Законом встановлені норми, спрямовані на запобігання конфлікту інтересів. Так, державні службовці повинні уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів, а у разі його наявності – невідкладно повідомити про це безпосереднього керівника.

Новелою українського антикорупційного законодавства є обмеження щодо осіб, які припинили публічну службу. Таким особам забороняється протягом року з дня припинення служби укладати трудові угоди чи угоди у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями, стосовно яких відповідна особа здійснювала контрольні чи наглядові повноваження, приймала управлінські рішення. Також колишнім службовцям упродовж зазначеного проміжку часу забороняється поширення інформації, яка стала відома у зв’язку із виконанням службових обов’язків, а також представництво інтересів осіб у справах, в яких стороною виступає орган, в якому працювала дана особа.

Закон не залишає поза увагою актуальне питання фінансового контролю за доходами публічних службовців, а також за їх витратами, зберігаючи існуючий на сьогодні загальний порядок здійснення такого контролю шляхом щорічного декларування.

Передбачається також «викорінити» практику фінансування державних органів за рахунок тих чи інших фізичних та юридичних осіб, яка аж ніяк не сприяє забезпеченню принципу об’єктивності в роботі цих органів.

Запорукою успіху в запобіганні та протидії корупції є формування в населення ставлення нетерпимості до її проявів, тому законом передбачено широке залучення громадськості до заходів у сфері подолання корупції.

Законом передбачено чітке розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення. Також встановлюється обов’язкове звільнення з роботи осіб, які притягнуті до відповідальності за вчинення таких правопорушень.

Важливим стримуючим від вчинення корупційних діянь фактором є запровадження Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

 

 

Начальник Кіцманського районного управління юстиції Василь Маковійчук



Опубліковано в газеті "Версії" № 33 від 11 серпня 2011 року