На сьогодні, в межах правового поля існує безліч видів договорів, у разі укладення яких здійснюється відчуження нерухомого майна. Однак кожен із таких договорів має свою правову природу, особливості та правові наслідки укладення і розірвання.

Для більш доступного розуміння суті договору довічного утримання, про який буде йти мова, хотілося б спочатку дати його визначення, яке закріплено у Цивільному кодексі України.

Так, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я, а Набувачем може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

Вказаний договір укладається у письмовій формі та підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

За договором довічного утримання (догляду) набувач стає власником майна після належного оформлення договору, але на відміну від договору дарування він обмежений у діях, направлених на розпорядження таким майном на весь час чинності договору, тобто за життя відчужувача.

Так, зокрема набувач не має права під час дії договору обтяжувати одержане майно боргами, відчужувати його, передавати у заставу. Також, протягом життя відчужувача, на це майно не може бути звернене стягнення.

Тобто до смерті відчужувача право розпорядження майном, переданого за договором довічного утримання законодавчо обмежене.

З метою дотримання набувачем зазначених обмежень, при нотаріальному посвідченні договору нотаріусом накладається заборона на відчуження такого майна.

Укладаючи договір довічного утримання, фізична особа отримує можливість забезпечити собі довічний догляд, оскільки в самому договорі передбачаються конкретні види грошового і матеріального забезпечення та строки його надання. При цьому, навіть випадкова втрата чи пошкодження майна, одержаного набувачем, не звільняє останнього від взятих на себе обов'язків.

Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Крім того набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). У тому разі, якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, то витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

Отже з метою належного виконання договору мають бути чітко встановлені права та обов'язки сторін.

Цивільний кодекс передбачає так зване вирішення ситуації, коли немає можливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача. Так, у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.

Крім того є можливість домовитися набувачу та відчужувачу про заміну речі, яка була передана за договором довічного утримання (догляду), на іншу річ.

Розуміючи важливість належного виконання умов договору, про який йдеться, слід також звернути увагу на передбачену законодавством можливість його розірвання.

На законодавчому рівні чітко закріплено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача.

Важливе значення також мають правові наслідки розірвання договору довічного утримання.

У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання або догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Таким чином у разі розірвання договору довічного утримання майно, яке було передано набувачеві або частина такого майна передається у власність відчужувача.

Водночас на практиці мають місце випадки, коли смерть набувача сталася раніше смерті відчужувача. У такому разі обов'язки набувача переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.

Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.

І на останок хотілося б звернути увагу, що договір довічного утримання має схожі риси зі спадковим договором та договором дарування, характерною ознакою яких є те, що всі вони тягнуть за собою перехід права власності, проте головною відмінністю між ними є момент коли особа, на користь якої укладається той чи інший договір, стає повноправним власником відповідного нерухомого майна. І тому особи самі мають вирішувати, який договір вони будуть укладати в тому чи іншому разі.

 

 

 

 

Опубліковано в газеті "Версії" № 29 від 16 липня 2010 року