- Іване Васильовичу Ви на теренах області у 1999 р. першим очолювали державну виконавчу службу. Знаєте її біди і проблеми. Що являло собою реформування такого інституту в ті часи?

- Реформування 1999 р. мало на меті створення сильного, процесуально незалежного органу державної влади з висококваліфікованими фахівцями, здатними бездоганно виконувати примусові рішення судів та інших органів. На жаль, цього не сталося. Хоча Міністерством юстиції України вживалися і вживаються кардинальні заходи в частині внесення змін до чинного законодавства, що регулює виконавчий процес, збільшення чисельності працівників, значного покращення матеріально – технічного забезпечення. Державна виконавча служба майже 1,5 року перебувала в статусі окремого урядового органу у складі Міністерства юстиції України. Тобто весь час ведеться пошук більш ефективної роботи цієї служби. Якщо у 1999році кількість державних виконавців області становила 50 чоловік, то на сьогоднішній день оперативний персонал становить 117 чоловік, 14 спеціалістів (фінансисти), 45 чоловік технічного персоналу. Обласний відділ ДВС, в тому числі підрозділ примусового виконання рішень становить 16 чоловік. У користуванні державних виконавців 157 одиниць комп’ютерної техніки, 12 відділів забезпечено автомобілями. Середньомісячна зарплата працівників ДВС становить приблизно 2,2 тис. грн. Порівняти з умовами 1999 року – це фантастика. Разом з тим якісний склад державних виконавців залишається низьким, як і рівень професійної освіти. Якщо, крім цього врахувати, що майже 50% державних виконавців мають стаж роботи в органах ДВС до 3-х років, та величезну кількість виконавчих документів, які поступають на виконання (середньомісячне навантаження на одного виконавця у 2003р., становило 133 виконавчі документи), то стає зрозумілим, чому на службу стільки нарікань.

Щодо інституту приватних виконавців, то подібна практика існує в деяких країнах Європи. Зокрема, це стосується Франції, досвід якої має на меті взяти на озброєння Україна. Але нам не слід шукати альтернативи виконавчій службі. У неї нелегкий шлях, але він є. Більше того, в майбутньому саме колишні державні виконавці стануть базовим інструментом у роботі приватних виконавців. Приватна виконавча служба повинна стати доповненням державної виконавчої служби.

Подібний шлях пройдено і з нотаріатом, де працюють і державні, і приватні нотаріуси.

 - Наприкінці вересня минулого року Верховною Радою України розглядався проект Закону про присяжних виконавців. Цим законопроектом визначено загальні засади організації та діяльності присяжних виконавців в Україні, їх правовий статус.

Відповідно до вимог, що пред’являються до присяжних виконавців, ним може стати громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, стаж роботи у сфері права не менше трьох років або працював на постійній основі помічником присяжного виконавця або у державній виконавчій службі не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит. Відповідні заява та документи, що підтверджують відповідність кваліфікаційним вимогам, подаються до Міністерства юстиції України.

Про присвоєння статусу присяжного виконавця особі видається відповідне свідоцтво та вноситься запис до Єдиного реєстру виконавців України, який ведеться Міністерством юстиції України. У строк не пізніше 6 місяців з моменту присвоєння статусу присяжного виконавця він зобов’язаний організувати контору, яка повинна знаходитись на території його діяльності.

- А як встановлюється чисельність присяжних виконавців та їх територіальна компетенція. Хто здійснює контроль за діяльністю присяжного виконавця. Яка передбачається відповідальність?

- Чисельність присяжних виконавців встановлюється Мін’юстом України з розрахунку не більше одного присяжного виконавця на 10 000 населення. Також Мін’юст визначає адміністративно – територіальну одиницю на території якої має бути розташована кантора. Контроль за діяльністю перевірки організації роботи та дотримання присяжними виконавцями вимог ЗУ «Про виконавче провадження» здійснюється Мін’юстом України та Головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Законопроектом передбачена дисциплінарна і майнова відповідальність присяжних виконавців та страхування відповідальності присяжного виконавця. Звичайно, дії виконавця є платними, але граничні ставки винагороди присяжного виконавця встановлються Кабінетом Міністрів України.

Окрема категорія виконавчих проваджень залишатиметься виключно на виконанні органів ДВС. Але запровадження інституту приватних виконавців це, безумовно, буде значним кроком вперед на шляху захисту прав та інтересів громадян та юридичних осіб у виконавчому провадженні.

Прогнозно, запровадження цієї важливої інституції можливе через 2 – 3 роки.


Опубліковано в газеті "Версії" № 25 від 18 червня 2010 року