СПІЛЬНИЙ ЗАПОВІТ ПОДРУЖЖЯ!
Відповідно до ст.1243 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ч.3 ст.368 ЦК спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом. Але предметом спільного заповіту не може бути особиста приватна власність кожного з подружжя. Зокрема, набуте до шлюбу майно, набуте за час шлюбу майно, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали особисто одному з них.
Особливістю спільного заповіту є те, що після смерті одного з подружжя цей заповіт змінювати вже не можна. Кожен з подружжя має право відмовитися від спільного заповіту лише за життя обох, при цьому така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.
У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив, і нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у ньому.
Згідно із Законом України ”Про нотаріат” ця нотаріальна дія може вчинятися лише державними нотаріусами, а в населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад.
У разі смерті останнього з подружжя право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. А заборона відчуження успадкованого майна нотаріусом знімається при одержанні повідомлення про смерть другого з подружжя (на підставі свідоцтва органу цивільного стану про смерть), що склали спільний заповіт.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 за нотаріальні дії щодо посвідчення заповітів встановлюється ставка державного мита у розмірі 0.05 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Начальник Головного управління юстиції у Чернівецькій області Іван Сушинський