Проект Закону України «Про присяжних виконавців», який був позитивно схвалений Кабінетом Міністрів України, є своєрідною реакцією суспільства на не завжди ефективну роботу державної виконавчої служби (ДВС). Немало судових рішень, що підлягають примусовому виконанню не виконується. Існуюча процедура виконавчого провадження не передбачає жодних заохочень та стимулів для державних виконавців.

Говорячи про законопроект, в першу чергу необхідно звернути увагу на такі позитивні аспекти:

- залишення виключно за державними виконавцями виконання судових рішень щодо певних категорій сімейних, житлових правовідносин, рішень, де відповідачем є держава або територіальні громади в особі своїх органів;

- ч. 2 ст. 11 законопроекту передбачає перелік судових рішень, які приймаються до виконавчого провадження виключно органами ДВС. Слід звернути особливу увагу в даному переліку на судові рішення, що стосуються корпоративних правовідносин. Адже недовіра до інституту присяжних виконавців значною мірою сформувалася у суспільстві саме через побоювання участі приватних виконавців у корпоративних конфліктах, чого даний законопроект не допустив.

Законопроект потребує певного доопрацювання так як він більше спрямований на захист інтересів бізнесу, аніж на широке використання громадянами, оскільки послуги присяжних виконавців будуть значно більшими (ринковими) порівняно с послугами ДВС. Приватна виконавча служба при правильній її організації та грамотному нормативному визначенні може стати альтернативним шляхом вирішення проблем, що склалися у діяльності органів ДВС в Україні.