За Сімейним кодексом України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду у частці від доходу її батька (матері) або у твердій грошовій сумі.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за 3 роки.

Питання про стягнення аліментів вирішується державною виконавчою службою, а згідно із наказом міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій», у разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом 3 місяців підряд, якщо боржник не працює і не одержує доходів, стягнення звертається на майно боржника.

Розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення. Якщо боржник не працює і не встановлене його місце проживання, то державний виконавець зобов’язаний порушити перед судом питання про розшук боржника через органи внутрішніх справ.

Повернення виконавчого документа стягувачеві у зв’язку з не встановленням місця роботи чи проживання боржника не допускається.

Якщо за виконавчим документом, пред’явленим до виконання, утримання аліментів не провадилося у зв’язку з розшуком боржника, то стягнення аліментів має провадитись за весь період незалежно від установленого трирічного терміну та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджено аліменти.